Проповідь на неділю жінок мироносиць

Сьогоднішню неділю Свята Церква присвячує жінкам мироноси­цям. Мироносиці — це жінки, які за земного життя  Ісуса Христа, невідступно слідували за Ним, слухаючи Його божественної науки. Коли апосто­ли та інші учні розбіглися зі страху в різні сторони, жінки супровод­жували Його на   Голгофу і стояли біля Його Хреста до самої смерті.

     Марія Магдалина разом з іншими мироносицями приготувала па­хощі і раннім ранком пішла до гробу Господнього. Йдучи дорогою, мироносиці журилися, хто відважить їм камінь, що був дуже великий. Однак, прийшовши на місце, побачили, що камінь вже відважений.

     Біля гробу Марія побачила Ісуса, але не пізнала Його, лише коли Ісус відізвався до неї: «Маріє!», промовила: “Учителю!». Тоді Ісус дає Марії завдання об’явити апостолам цю правду, що Він воскрес із мертвих. “Не бійтеся, – так промовив ангел Господній до жінок мироносиць, – Чого шукаєте живого між мертвими, Він Воскрес.

     Святий Августин говорить, що віра – це золото. Як золото є найблагороднішим металом, так і віра є найціннішим скарбом, яким Бог наділив людину.

     Правдиву вартість віри змалював нам Сам Ісус Христос. Він навчає, що Царство Небесне подібне до того скарбу, що був захова­ний на одному полі. Коли про це довідався чоловік, він скоренько продає все своє майно і купує це поле, щоб здобути згаданий скарб. Святий апостол Павло в письмі до євреїв говорить: “Без віри не можна угодити Богу”. Подібно й інші святі отці нази­вають святу віру чимось дуже дорогоцінним. Власне, через віру в те, що Ісус Христос Воскрес із мертвих, смуток і плач жінок-мироносиць перемінився у радість, сльози жалю перемінились в сльози радості, тому що їхній улюблений Учитель, Спаситель світу, Син Божий, – живий. За свою велику віру жінки мироносиці побачили воскреслого Спасителя скоріше, ніж апостоли, жінки перші проповідували Христове Воскресіння, вони з радістю розповідали апостолам, що вони бачили воскреслого Христа.

     І нам, дорогі мої християни XXI ст., відрадно усвідомлювати, що Христос Воскрес! Він живе — Цар і Господь, і Його царюванню не буде кінця!

     Ми  часто благаємо Христа Спасителя подібними словами: “Господи, будь з нами! Будь у наших Душах. Будь у наших родинах! Будь у нашому народі!”.

     Аналізуючи все, що було сьогодні сказано, можна зробити висновок, що ми не раз, а можливо навіть дуже часто перебуваємо у ролі збентежених учнів Христових, які так гаряче бажали присут­ності Христа.

     Як багато людей плачуть, як Марія, далеко відійшовши від Спасителя, але Ісус  стоїть поруч і запрошує, стукаючи до дверей людських сердець очікує, хто відчинить. Він увійде і там зробить Свою оселю. Христос бажає, щоб ми не сумували, як ті, що не мають ні ніякої надії, ні допомоги. А ця надія збереже наші душі, бо коли будемо вірити, – побачимо славу Божу. Ісус Христос – це наше Світло, Дорога, Правда і Життя. Він наше Щастя як тут, на землі, так і у вічності. Амінь