Повчальне слово

slovo15

Пошук

Банери

banner

banner_middle

Більше банерів тут

Ми у соціальних мережах

facebook youtube16px

Друзі сайту

friends

 

khrest

 

 

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Статистика

Преображення Господнє

19 серпня Православна Церква святкує Преображення Господнє

Христе Боже, Ти преобразився на горі, і учні Твої бачили, наскільки їм дозволяли їх людські сили, славу Твою, щоб вони зрозуміли, що Ти страждаєш добровільно, коли побачать Тебе таким, що розпинається, а всьому б світу проповідували, що Ти воістину є сяйво Твого Батька Небесного

кондак свята Преображення Господнього

 

 

 

   Такими поетичними, сповненими радості та піднесення, словами оспівує 19 серпня Православна Церква свято Преображення Господнього. Історія цього свята базується на події, описаній у Святому Євангелії.


   Незадовго до Своїх страждань, Ісус Христос узяв трьох своїх учнів Петра, Іакова і Іоанна, і з ними зійшов на високу гору помолитися. (Згідно древнього церковного переказу це була прекрасна гора Фавор, покрита багатою рослинністю з підніжжя до вершини).

Поки Спаситель молився, учні через втому заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: обличчя Його просяяло, як сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучими, як світло. В цей час з'явилися до Нього, в славі небесній, два пророки - Мойсей і Ілля і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало зазнати в Єрусалимі. Надзвичайна радість наповнила при цьому серця учнів. Коли ж вони побачили, що Мойсей і Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро вигукнув: "Господи! добре нам тут бути; якщо хочеш, зробимо тут три кущі (тобто намети): одну Тобі, одну Мойсею і одну Іллі", - не знаючи, що сказати. Раптом світла хмара осяяла їх, і вони почули з хмари голос Бога Батька: "Це є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!" Учні в остраху лягли на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав: "встаньте і не бійтеся". Учні встали і побачили Ісуса Христа в звичайному вигляді. Коли ж вони сходили з гори, Ісус Христос повелів нікому не розказувати про те, що бачили, поки Він не воскресне з мертвих.
Преображення Спасителя сталося через шість днів після Його проповіді в Кесарії Філіпповій, коли Він вперше заговорив про свої страждання та хресну смерть. Це справило гнітюче враження на учнів, які під впливом іудейського передання, вбачали в Ньому Месію - царя земного. Тоді Христос, аби підтримати віру своїх учнів, коли вони побачать Його страждання, пообіцяв їм показати Свою Божественну славу.

Кожна деталь цієї події має своє глибоке містичне та символічне значення. Христос, як досконалий Бог і одночасно досконалий чоловік, показує нам правильний шлях сходження до Бога - в молитві. Саме під час якої Він преобразився: лице Його сяяло як сонце, а одяг був білий, як сніг. У такий спосіб проявилося світло Божества, яке пронизувало усю тілесність Христа. На прикладі Христа, кожна людина покликана до преображення, до занурення у вогонь Божественної любові. Це досягається за допомогою молитви та очищення себе від пристрастей, від усього того, що заважає Богові війти у людину.

  Апостоли, які спостерігали за цим, були дуже вражені а один з них, Петро, вигукнув: «Добре нам тут бути...». Архієпископ Григорій Палама говорить, що апостолів вразило дивне світло, яке разом з тим не було звичайним матеріальним світлом. Для того, аби вони могли побачити Його, Святий Дух відкрив їм духовні очі. Це світло Божества, за словами святого Григорія, приносить таке саме задоволення людям духовним, як світло сонця - очам тілесним.

  Свято Преображення почало святкуватися в Православній Церкві з ІV століття. Воно припадає на період Успенського посту, що також є символічним: за допомогою посту людина викорінює свої пристрасті, звільняючи поле своєї душі для Господа, що засіває її Святим Духом.

У народі Преображення має назву Яблуневий Спас, адже у цей день звершується освячення яблук та інших плодів. Ця традиція бере свій початок ще в Старому Заповіті, де євреї приносили в жертву Богу перші плоди землі.

  В християнстві традиція освячення отримала більш глибокий богословський зміст. Згідно вчення Церкви, Божественною благодаттю, яка проявилася на горі Фавор під час Преображення Христа, освячується не лише тіло людини, а й уся природа, що її оточує.

 

 

Це свято церква називає другим Богоявленням. Відзначають його з четвертого століття, коли цариця Олена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала на горі Фавор храм на спомин про велику подію.

   За Біблією, Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на вершину цієї гори і почав молитися. Під час молитви його лице просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. У блаженному сяйві Він здійнявся на небеса й почули його учні голос Всевишнього, який сповістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало їх у надприродній місії Христа. Звідси й назва свята — Преображення Господнє.

   У народі це свято більше відоме як Яблучний Спас. Цього дня колись одягали білий одяг, брали великодні кошики з плодами саду й городу та пишні букети з колоссям жита або пшениці і вирушати до церкви святити все те, що дала мати-земля: яблука, виноград, груші, горох, картоплю, огірки, помідори тощо.

   Освячення у цей день різних плодів символізувало розквіт і плодючість усього створеного у безкінечному царстві життя.

   За церковними правилами до Другого Спаса навіть скуштувати яблуко нового врожаю не дозволялося.     Особливо не рекомендувалося це робити жінкам, чиї діти померли. До свята варто було поститися і молитися, щоб всі майбутні немовлята залишалися живими. До того ж, існувало повір’я, що на Спаса янгелочки спускаються до Ісуса (в деяких регіонах — до Богородиці), і той, чия мама їла яблука, частування не отримує.

     Після освячення плодів у церкві, господар колись з освяченою свічкою обходив пасіку й запрошував родину до столу.

    Спочатку їли яблука та мед, запиваючи виноградним або яблучним вином, «щоб садовина родила», а потім переходили до інших страв. Головними на святковому столі були печені яблука. Готували їх так : верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. А ще господині готували пісні пироги й штруделі з яблучною начинкою та варили узвар або грушівник — кисіль зі свіжих груш.

   Також у день Преображення Господнього існував звичай дарувати плоди бідним та вбогим і щедро ділитися новим врожаєм з родичами, сусідами, щоб на наступний рік був щедрий врожай. Звичаю цього дотримувалися настільки суворо, що, коли дізнавалися про когось, хто не зробив цього доброго діла, то людину вважали невартою уваги і припиняли з нею спілкуватися.

    Перед Яблучним Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня — Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.

    На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій прихід мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

    Після Спаса ночі вже стають прохолодними, бо осінь на порозі. Тому колись і казали: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» З цього часу вже не чути співу птахів, і у вирій починають відлітати ластівки.«Ластівка весну починає, осінь накликає».

    Звичайно, спостерігали цього дня і за погодою, бо вона віщувалапогоду восени і взимку. Підмічали: «Якщо день сухий, то й осінь буде суха, якщо дощ – то й осінь буде дощова. Ясно — зима буде сувора».

    А ще у давнину казали: «Який день на другий Спас, такою буде й Покрова».

 

Молитва до Святого Духа

molytva

Допомога сходу України

Врятуємо Україну!

okup

Благодійність

blag

Шукаємо хористів

khor

Святині нашого храму

fa4ab7b53ecf908d70fe2ed023803b1f (1)

Радіо "Град Лева"