Повчальне слово

slovo15

Пошук

Банери

banner

banner_middle

Більше банерів тут

Ми у соціальних мережах

facebook youtube16px

Друзі сайту

friends

 

khrest

 

 

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату

Статистика

4 грудня Введення в храм Пресвятої Богородиці

«Блаженні ті, що слухають слово Боже і зберігають його» - такими словами закінчується сьогоднішнє Євангеліє та Євангелія усіх богородичних свят, бо направду блаженною була Пречиста Діва Марія, котру змалку в Єрусалимському храмі вчили слухати Слово Боже – Слово, котре Вона заховала глибоко в своєму серці й впродовж усього свого життя зберігала!
    Головне завдання сьогоднішнього свята Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Все діви Марії, як і кожного з 12 Богородичних свят, – це ставити нам перед очі велич, гідність і святість Пречистої Діви Марії.

    Сьогоднішня подія у Святому Євангелії на жаль не описана. Про неї ми можемо дізнатися лише із Передання, котре говорить, що Батьки Пречистої Діви Марії – Йоаким і Анна, коли були у пізньому віці свого подружнього життя, склали обіт: коли їх Господь Бог поблагословить потомством, вони пожертвують його на службу Господеві. І коли  Господь поблагословив їх дочкою Марією, вони змалку виховували її строго за Божим Законом. Коли ж маленька Марія мала вже три роки, батьки повели її до Єрусалимської святині, щоб виконати свій обіт – посвятити її служінню Господеві. З метою глибокого пізнання Бога і привели батьки Марію до Єрусалимської святині.

   У єрусалимській святині поблагословив родину святий пророк Захарія – батько Івана Хрестителя, який побажав батькам, щоб росла Марія на славу Божу і на потіху людям.

   На пам’ять про той щасливий день свята Церква і відзначає сьогоднішнє свято – свято Введення в храм Пречистої Діви Марії.

  Чому так урочисто, з такими почестями ввели в Єрусалимську святиню маленьку Марію? Бо ж Марія – майбутня мати самого Христа-Спасителя, це та Непорочна, Найсвятіша зі святих, це та «неопалима купина», як ми співаємо в молебні до Богородиці, бо ж тільки Вона – Пресвята, вища святістю від усіх святих разом взятих, могла стати матір’ю нашого Спасителя – Ісуса Христа!

  Тому з таким великим довір’ям у всіх потребах душі і тіла завжди звертаються всі люди, зокрема і наш український народ, до Цариці неба і землі, до Цариці України – Пречистої Діви Марії!

  Сьогоднішнє свято дуже тісно пов’язане зі святом, яке ми святкували на початку церковного року, – зі святом Різдва Пресвятої Діви Марії. Знаємо як хотіли мати дитинку Йоаким і Анна. А сьогодні звершується їхня обіцянка віддати на служіння Богу свою, даровану їм Богом, дитину. Вони принесли цю найбільшу свою цінність на служіння Йому. Їх охоплювали одночасно сум і радість того, що збулося обіцяне Йому. А тепер на хвильку задумаймося: як ми всі і кожен зокрема поступає у своєму житті, виконуючи свої обіцянки, дані Богові і своїм ближнім? Чи ми є вдячні, що Бог дає нагоду їх виконати, як це зробили Йоаким і Анна? Вони не відкладали своєї обіцянки, даної Богу. А ми часто подібні до багача, у котрого вродило дуже велике збіжжя. Йому бракувало робітників. Він почав ходити по хатах просити, щоб допомогли зібрати. Пообіцяв великі гроші. Але коли зібрали збіжжя, пану стало шкода своїх грошей і він заплатив людям набагато менше. Ми також часто подібні до цього пана. Коли хвороба чи якась біда, пережиття, то ми молимося, просимо у Бога, щоб допоміг, часто обіцяємо, що змінимося, що почнемо вести краще життя. А коли біда проходить, то про обіцянки і наміри забуваємо або відкладаємо на «ліпші часи»! Але наші терпіння – це часто випробовування нас, які ми є: чи ми виконуємо обіцяне, чи зуміємо подякувати Богу за ласки, що отримали. Ми часто не вміємо дякувати Йому за життя і ті ласки, які ми отримуємо завжди, незалежно від нашої заслуги, бо є відкуплені Його кров’ю і смертю на Хресті.

  Все залежить від нас з вами, чи ми скористаємося і відкриємо своє серце, як і Він відкрив для нас усіх і кожного зокрема. Що ж ми взамін можемо віддати Йому крім свого серця, повного любові, бо говорить Господь до людини: «Дай мені своє серце». В одному селі проходила збірка на хрест при вході до села. Усі давали щедрі пожертви, тільки бідний хлопчик-сирота не мав, що дати. Тоді він прийшов у ночі на це місце і почав молитися: «Христе, не маю, що Тобі дати. Але прийми у жертву любов мого серця». І ця щира жертва бідної сироти – це було найбільше, що він міг дати для Бога.

  Що людині треба найбільше у цьому світі? Їй потрібно, щоб її любили. А коли хочемо, щоб нас любили, мусимо жертвувати свою любов іншим. Та ніхто в світі не здатен нас більше любити, як Бог. Коли ми хочемо віддячити Богу за Його безконечну Любов, то повинні постаратися віддати Любов за Любов. 

Молитва до Святого Духа

molytva

Допомога сходу України

Врятуємо Україну!

okup

Благодійність

blag

Шукаємо хористів

khor

Святині нашого храму

fa4ab7b53ecf908d70fe2ed023803b1f (1)

Радіо "Град Лева"