На другому тижні після свята Воскресіння Христового ми поминаємо наших спочилих ближніх, що відійшли у вічність. Наша молитва є свідченням спільної віри у перемогу Христа над смертю, у спасіння людської душі від гріха. Це сповнює нас надією та вірою у майбутню зустріч у Царстві Небесному із тими, хто покинув тимчасове життя. Саме тому у Євангелії чуємо заклик: «Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду» (Ін. 5: 28 – 29).

Цьогоріч після Великодня, через карантинні заходи, ми молимося за померлих рідних із домівки, а не біля їхніх могил, як зазвичай. Адже звершення заупокійних молитов на кладовищах переносяться на Троїцьку поминальну суботу, 6-го червня 2020 року. Та жодні тимчасові обмеження не можуть бути перепоною нашій любові до ближніх, яка триває довше за земне життя. Де б ми не були, вона долинає нашою молитвою у вічність, куди відходять душі спочилих. Вічність, даровану людині Христовим Воскресінням, що долає і час, і простір, і саму смерть.

Саме тому помолитися вдома та подати онлайн-записки за упокій – це вияв нашої любові до померлих та можливість згадати їхні добрі справи, коли вони були ще тут, поруч з нами. Хоч їхнє земне життя завершилося, та пам’ять про них, про їхні благі діла у цьому світі, тепло, радість та турботу, яку вони дарували іншим, продовжують жити у наших спогадах, серцях та у молитвах. Наслідуймо все те добро, яке вони проявили тут, на землі, та в ім’я спочилих самі творімо добрі справи. Нехай Господня перемога над смертю та гріхом надихає нас на діяльну любов, зокрема на її втілення у молитві про тих, хто перейшов у вічне життя.