Афанасій (в миру — Авраамій) Афонський (близько 925 року або 930 року, Трапезунд — 18 липня 1000 року) — візантійський ченець, засновник першого і головного монастиря на Святій горі Афон — Монастиря Велика Лавра.

Афанасій відомий також тим, що приніс у печерне і відлюдницьке чернецтво систему кіновій, саме вона пізніше стала переважним чернечим способом життя як на Афоні, так й інших православних монастирях. Після смерті Афанасій прославлений як святий, пам’ять його вшановується 18 липня.

Авраамій Афонський народився у Трапезунді, Каппадокія, у християнській родині. Рано осиротівши, виховувався благочестивою черницею. Після смерті названої матері став учнем знаменитого константинопольського ритора Афанасія, при дворі візантійського імператора Романа Старшого. Скоро Авраамій сам став наставником юнацтва. У цей час праведник вів суворе і стримане життя, спав мало (та й то сидячи на стільці), а їжею йому слугували ячмінний хліб і вода. Після того як ритор Афанасій став заздрити його успіхам, Авраамій залишив двір.
Зустрівши преподобного Михаїла Малеїна, ігумена Кімінського монастиря, святий розповів про себе і відкрив йому таємне бажання стати ченцем. Старець багато часу присвятив бесідам з Авраамом. Якось до преподобного Михаїла прийшов його племінник Никифор Фока, відомий полководець, майбутній візантійський імператор. Його вразив глибокий розум Авраамія, і він на все життя зберіг побожне шанування і любов до святого. Невдовзі преподобний прийняв чернечий постриг з ім’ям Афанасій. Працював над переписуванням Священних книг, переписав святе Євангеліє і Апостол.

958 року він вирушив на гору Афон, де заснував перший монастир, який був освячений 963 року. Монастир мав дуже суворий устав, а сам Афанасій Афонський став його ігуменом. Незабаром після цього побудовано ще три будівлі, стоять вони і по сьогоднішній день. Слава про обитель та її ігумена постійно росла, так що навіть ігумени багатьох монастирів бажали бути простими ченцями в лаврі преподобного Афанасія.

Однак при будівництві монастирів на горі Афон, Афанасій зустрівся з обуренням зі сторони пустельників, вони не хотіли, щоб Афанасій вводив порядок і дисципліну в їхнє життя. Через це, святий був змушений покинути Афон та відправитися на Кіпр. Там він жив до 971 року. Після божого провидіння подвижник повернувся на Афон як ігумен і створив типікон, тобто статут для ченців монастиря на основі документів Феодора Студита та Василія Кесарійського.

Преподобному було відкрито час його кончини. Давши братії своє останнє благословення, він пішов у свою келію для молитви. Вийшовши з неї, з радістю пішов оглядати будівництво нового храму. Коли Афанасій піднявся на дах церкви, то раптово її верхівка рухнула. З усіх, хто був на даху, живими залишилися лише він і зодчий Даниїл, та коли братія, розчищаючи завали, дісталася до свого настоятеля, то знайшли його вже бездиханним.
Тіло преподобного пролежало без поховання три дні. За цей час воно не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних піснеспівів з рани на нозі, всупереч природі, витекла кров. Деякі старці збирали цю кров шматками матерії, і багато хто через них отримував зцілення.

За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся дару передбачень та чудотворінь: знаменням хреста він зціляв хворих і виганяв нечистих духів. Пречиста Богородиця кілька разів являлася преподобному, обіцяючи Великій Лаврі свою невичерпну допомогу і захист.

До святителя Афанасія Афонського зазвичай звертаються при ранах, що не заживають, а також при сильних кровотечах.

P.S. У Свято-Духівському храмі знаходиться ікона преподобного Афанасія Афонського з частинкою його нетлінних мощей. Щосереди о 15:00 до святого співається акафіст.